Державна програма розвитку національного усиновлення в Україні

Проект
22 грудня 2003 року

ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА

РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО УСИНОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Пояснювальна записка

Програма розвитку національного усиновлення в Україні (далі - Програма) розроблена для впровадження основних норм та принципів Сімейного кодексу України, Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 року N1377 і визначає засади державного регулювання та підтримки усиновлення в Україні та розрахована на 2004 - 2014 роки.

Дитинство - найважливіший період в житті людини. Саме в цей час вона формується фізично, психічно, інтелектуально, набуваючи усіх необхідних знань, умінь і навичок. У переважній більшості випадків якість дитячих років визначає якість усього подальшого свідомого життя людини.

Для всебічного і гармонійного розвитку особи діти повинні рости в сімейних умовах, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Кожна дитина, що тимчасово або на завжди позбавлена свого сімейного оточення має право на захист та на особливу допомогу з боку Держави. Ратифікуючи Конвенцію ООН про права дитини (набула чинності для України з 27 вересня 1991 року) наша держава визнала важливість та необхідність усиновлення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, такі діти мають право на особливе піклування та допомогу. Усиновлення дитини в державі походження має пріоритетне значення. Дані пріоритети направлені перш за все на зменшення кількості дітей, що влаштовано до інтернатних закладів, дитячих будинків. За 2002 рік потребувало влаштування 23823 дитини, з них до дитячих інтернатних закладів було влаштовано 7972 дитини, усиновлено - 6925 дітей.

Вирішення проблеми сирітства з кожним роком стає все актуальнішою для Українців. Це явище може бути подолано за допомогою влаштування дітей в сім'ї, створенню сімейного середовища шляхом знайдення батьків, надання їм умов для всебічного повноцінного розвитку.

Питаннями соціального захисту дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, займаються різні державні органи, однак аналіз результатів їх діяльності свідчить, що для повного забезпечення всіх норм законів з охорони дитинства та для виконання всіх програм є недостатнім рівень фінансування, залишається малою кількість фахівців в галузі сімейної психології та педагогіки, спеціалістів з охорони дитинства, наукової літератури з проблем сирітства та єдиної програми, яка поєднає в собі і визначить найкращу форму влаштування дітей.

Із загальної кількості вихованців державних дитячих закладів лише незначний відсоток дітей, батьки яких загинули чи померли, більшість дітей соціальні сироти при живих батьках. Серед дітей, які сьогодні можуть бути усиновлені, саме діти з асоціальних сімей, які мають відхилення у стані здоров'я, затримки фізичного та мовного розвитку. Такі діти потребують спеціального підходу в питаннях реабілітації, виховання, оздоровлення, тощо.

Не зважаючи на роботу, яка проводиться через засоби масової інформації щодо пропаганди національного усиновлення, кількість українських громадян, бажаючих усиновити дитину, з кожним роком зменшується. Так, у 2000 році громадянами України усиновлено 2043 дитини, у 2001 році - 1999 дітей, у 2002 році - 1760. Переважають такі форми сімейного виховання, як встановлення опіки (піклування). Існує практика влаштування дітей до дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, як альтернативна форма утримання дітей в інтернатних закладах, так як такі форми виховання стимулюються державою в більшій мірі ніж усиновлення. Хоча усиновлення є найоптимальнішою формою виховання дитини та надає їй більше прав та гарантій.

Зростає кількість усиновлених дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків іноземцями, що негативно впливає на збереження українського генофону, працездатного населення та реалізації політики репродуктивної родини. Так в 2000 році іноземцями було усиновлено 2205 дітей, у 2001 році - 2675 дитини, у 2002 році - 2341 дитина. Україна не повинна поповнювати список держав, які на даний час відносяться до категорії старіючих націй. В усьому світі дитина - це майбутнє країни. Багата, міцна, розвинена, могутня та країна, яка дбає про своє майбутнє.

Слід зазначити, що громадяни України намагаються брати у свої родини тільки дітей з добрим станом здоров'я (переважно дівчаток) і то в надії на підтримку у майбутньому. Це пов'язано, в першу чергу, з падінням життєвого рівня, а також з тим, що в останні роки лікування, оздоровлення, стало дуже дорогим і недоступним для більшості сімей. Особливо - це стосується сімей з сільської місцевості, де ліквідовані фельдшерсько-акушерські пункти, автобусні маршрути, зберігається високий рівень безробіття. При усиновленні дітей - сиріт обов'язково слід враховувати їх біологічний та соціальний стан - не можна забувати про їхню спадковість і вплив негативних факторів сім'ї, в якій вони народилися і виховувались у перші роки життя.

Тому, для удосконалення роботи щодо пропаганди національного усиновлення, для запобігання збільшення сирітства в Україні та враховуючи вищевикладене щодо роботи з громадянами, які бажають усиновити дітей вищезазначеної категорії виникає потреба в розробленні Державної програми розвитку національного усиновлення дітей в Україні так, як усиновлення дитини це найкраща зміна соціального статусу дитини.

Конвенція ООН про права дитини проголошує, що можна використовувати різні форми влаштування дитини тільки після того, як вичерпані можливості передачі її у сім'ю.

Заходи щодо забезпечення виконання програми.

№		Назва заходу	Відповідальні виконавці	Термін виконання, роки
№		Назва заходу	Відповідальні виконавці	Термін виконання, роки
1		2	3	4
		На базі психолого-медико-педагогічних консультацій, що вже функціонують, створити консультативні пункти для отримання психолого-педагогічної допомоги кандидатам в усиновителі та сім’ям, що усиновили дітей.	Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, відділи освіти.	2004-2005 наступні роки
2		Ввести в усіх органах опіки і піклування посаду спеціаліста з охорони дитинства на якого покладаються обов’язки тільки по веденню питання з усиновлення дітей з розрахунку одна посада на 10 тис. дітей від народження до 18 років.	Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, відділи освіти.	2004-2005 наступні роки
3		Розширити обов’язки консультативних кабінетів з питань планування сім’ї у лікувально-профілактичних закладах для надання допомоги сім’ям, що усиновили дітей чи планують це зробити.	МОЗ, Уряд Автономної Республіки Крим, обласні Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.	2004-2005 наступні роки
4		Організувати роботу міжрайонних медико-генетичних кабінетів щодо тестування новонароджених дітей, позбавлених батьківського піклування.	МОЗ, Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.	З 2004 року щорічно
5		Розробити і впровадити в системі юстиції організаційно-правові заходи з питань усиновлення.	Мінюст, МОН, Національна академія наук	2004-2005 роки
6		Спрямувати роботу спеціалістів з охорони дитинства на соціально-психологічну підготовку кандидатів в усиновителів та забезпечити в подальшому соціальний супровід таких сімей, що усиновили дітей.	МОН, Уряд Автономної Рес- публіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.	З 2004 рік постійно
7		Організувати за сім”ями, в яких є усиновлені діти, супровід патронажної медсестри за місцем їхнього проживання	МОЗ, Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.	З 2004 року постійно
8		Забезпечити безкоштовне медичне обслуговування, обстеження і лікування дітей, яких усиновили, та їх нових сімей. Організувати отримання позачергових безкоштовних путівок на санаторне лікування усиновлених дітей, що перебувають на диспансерному обліку.	Мінфін, МОН, Мінекономіки, Фонд соціального страхування, Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.	З 2005 року щорічно
9		Установити щомісячну матеріальну допомогу на усиновлену дитину у розмірі не меншому прожиткового мінімуму.	Мінфін, Мінекономіки	З 2005 року щорічно
10		Зберегти за усиновленими дітьми пільги на позаконкурсний прийом та навчання за бюджетні кошти у професійно - технічних і вищих навчальних закладах.	Мінфін., Мінекономіки., Мон.,	З 2004 року
11		Надати всім дітям сім”ї, що усиновила, право на безкоштовне відвідування культурно – освітніх установ.	Мінфін., Мінекономіки, Мінкультури, МОН, Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації	З 2004 року постійно
12		При виході на пенсію визначити усиновителям розмір доплати до пенсії.	Мінфін., Мінекономіки, Фонд соціального	З 2005 року
Методичне забезпечення програми
13	Організувати постійно діючі семінари для спеціалістів з охорони дитинства та працівників інших відомст щодо ведення справ по усиновленню		МОН., МЗС., МВС., Мінфін., Мінекономіки, Мінюст., Уряд Авто-номної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації	З 2005 року щорічно
14	Розробити і видати науково-методичний посібник з питань усиновлення дітей українськими громадянами.		МОН, Мін’юст, Академія педагогічних наук,	З 2005 року
15	Розробити і запровадити методику психологічного супроводу дитини та родини, що її усиновлює, з метою уникнення морально-психічної травми в разі відмови.		МОН, Академія педагогічних наук	З 2004 Постійно
Наукове забезпечення Програми
16	Науково обгрунтувати створення системи усиновлення в Україні та здійснити розроблення її соціальних проблем.		МОН., Національна академія наук,	2004 рік
17	Провести дослідження соціально-економічних проблем усиновлення і розробити основні напрямки їх вирішення		МОН., Національна академія наук, Держкомстат України	З 2004-2005 рік щорічно
18	Здійснити моніторинг розвитку процесу та механізму усиновлення.		МОН, Національна академія наук,	2004 рік щорічно
Матеріально-технічне забезпечення, правова та інформаційна підтримка Програми
19	Підготувати проект Закону про внесення змін і доповнень до Сімейного кодексу та інших актів законодавства що випливають з змісту даної Програми.		Мінюст, МОН, Мінпраці, Мінекономіки, Мінфін, Національна академія наук.	2004 рік
20	Підготувати проект Закону про внесення змін і доповнень до Сімейного кодексу в частині питань з усиновлення щодо матеріального забезпечення батьків, що усиновили дітей		Мінюст, МОН, Мінпраці, Мінекономіки, Мінфін, Національна академія наук.	2004 рік
21	Підготувати проект Закону про розширення соціальних гарантій сім’ям, що усиновили дітей.		Мінюст, МОН, Національна академія наук.	2004 -2005 роки
22	Забезпечити прийняття відомчих нормативних актів, передбачених Сімейним кодексом.		Мінюст, МЗС, Держкомстат. МОН.	2004 - 2005 року
23	Створити загальну мережу інформаційної бази даних дітей, що можуть бути усиновлені, для постановки їх на централізований облік та внесення даних щодо зміни їх правового статусу, діагнозу, місця перебування.		МОН, Мінюст., Мінпраці, Мінекономіки, Мінфін, Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації	2004 - 2005 роки Щорічно
Заходи пропаганди усиновлення дитини
24	Розробити та видати посібник по усиновленню. Забезпечувати ним всіх осіб, громадян України, що планують проводити усиновлення.		МОН, Мінфін., Академія педагогічних наук.	2004 2005 роки
25	Підготувати і видати збірник матеріалів з національного та міжнародного досвіду усиновлення		Мінфін.,МОН, Академія педагогічних наук.	2004 2005
26	Організувати постійні науково-популярні, навчально-виховні радіо- і телепередачі з питань усиновлення.		Держкомінформ, Держтелерадіо, МОН, Національна академія наук, Академія педагогічних наук.	З 2004 року постійно
27	Забезпечити широке висвітлення змісту та ходу реалізації цієї Програми у засобах масової інформації.		МОН, Держтелерадіо, Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.	з 2004 року.
28	Організувати проведення фестивалей, форумів усиновлених дітей.		МОН, Держтелерадіо, Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації	З 2004 щорічно
29	Розробити та почати видавництво журналу “Плекаючи дитину”		МОН, Держтелерадіо, Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.	З 2004 щорічно
30	Організувати постійно діючу рубрику на телебаченні, радіо з питань усиновлення дитини.		МОН, Держтелерадіо, Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.	З 2004 Постійно
Міжнародне співробітництво
31	З метою здійснення міжнародного співробітництва: Організувати вивчення міжнародного досвіду усиновлення.		МОН, Академія педагогічних наук.	З 2004 постійно
32	Організувати і провести в Україні міжнародну науково-практичну конференцію "Усиновлення: сучасні проблеми та перспективи розвитку".		МОН, МЗС, Мінстат, Мінкультури, Мінюст, Національна академія наук.	З 2004 щорічно
33	Брати участь в міжнародних конференціях з питань усиновлення.		МОН, Центр по усиновленню дітей	З 2004 постійно
34	Розробити та забезпечити функціонування постійно діючого сайту для висвітлення питання національного усиновлення.		Мінфін.,МОН, Центр по усиновленню дітей	З 2004 постійно

Відповідальні виконавці

Методичне забезпечення програми